<< Главная страница

Лист



Категории Олена Телiга ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал /Л. Мосендзовi/ Ти б дивувався: дощ i пiзна нiч, А в мене свiтло i вiкно нарозстiж. I знов думки, i серце у вогнi, I гостра туга у невпиннiм зростi. Твоє життя — холодний свiтлий став, Без темних вирiв i дзвiнких прибоïв I як менi писать тобi листа I бути в нiм правдивою собою? Далеко десь горить твоя мета, В тяжких туманах твiй похмурий берег, А поки — спокiй, зимна самота I сiрих днiв тобi покiрний шерег. А в мене днi бунтують i кричать, Пiдвладнi власним, не чужим, законам, I тиснуть в серце вогнену печать, I значать все не сiрим, а червоним. Бувають днi — безжурнi юнаки Вбiгають, в дикiм перегонi, Щоб цiлий свiт, блискучий i п'янкий, Стягнути звiдкись у моï долонi. На жовтiй квiтцi декiлька краплин — Ясне вино на золотавiм лезi. I плине в серце найхмiльнiший плин: Далекий шум незроджених поезiй. Буває час: палахкотять уста, Тремтить душi дзвiнке роздерте плесо, Немов хтось кинув здалека листа I кличе десь — без пiдпису й адреси... Життя кружляє на вузькiй межi Нових поривiв, таємничих кличiв, I видаються зайвi i чужi Давно знайомi речi i обличчя. В осяйну ж мить, коли останком сил День розливає недопите сонце, Рудим конем летить за небосхил Моя душа в червонiй амазонцi. I вже тодi сама не розберу: Чи то мiй бiль упав кривавим птахом, Чи захiд сонця заливає брук... Для тебе ж захiд — завжди тiльки захiд! Чергують ночi — чорнi i яснi — Не вiд вогню чи темряви безоднi, Лише вiд блиску спогадiв i снiв, Усiх урядiв i дарiв Господнiх. I в павутиннi перехресних барв Я палко мрiю до самого рання, Щоб Бог зiслав менi найбiльший дар: Гарячу смерть — не зимне умирання. Бо серед спiву неспокiйних днiв, Повз таємничi i вабливi дверi, Я йду на клич задимлених вогнiв — На наш похмурий i прекрасний берег. Коли ж зiйду на каменистий верх Крiзь темнi води й полум'янi межi — Нехай життя хитнеться й вiдпливе, Мов корабель у загравi пожежi.
Лист


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация