ПодорожнIй



Категории Олена Телiга ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Ти — тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляxу. (Л.Могилянська) I Вiдпочинеш i пiдеш знову, Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моïм рубиновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя раптовим блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свiй i близький, Це ж на тебе я так чекала! В день звичайний розквiтне свято, Мов бузок запашний у сiчнi, I кохання, легке й крилате, Я запрагну змiнить у вiчнiсть. -- Ти вiдходиш вже? Що ж, не плачу. Не сумуй i ти, подорожнiй! Хтось незнаний нам шлях призначив, I покинуть його не можна. Бiль зламаю, а сльози витру, В зимну нiч, на твоï дороги Тiльки смiх мiй весняним вiтром Буде бiгти — тобi навздогiн. II Догорає, попелiє дивне щастя... Зажурився день — замрiяний i млистий, А думки моï, натхненi та квiтчастi, Опадають вересневим, жовтим листям... Ось пiшов собi звичайний подорожнiй, Бiльш нiчого. Навiть плакати не смiю. Тiльки в душу безборонну i порожню Сум летить непереможним, чорним змiєм. Прийдуть люди — не чужi, не випадковi, - Буду жити i смiятися, як досi, Хоч життя мого весняну, свiтлу повiнь Надпила — у перший раз — холодна осiнь. III Ох, чому ж це серце б'ється молотом, А уста моï — розквiтла китиця? I чому це полум'ям i золотом Кожна рiч в моïй кiмнатi свiтиться? Повернувся, хоч тебе й не кликала! А слiдом — весна моя заблукана, I згорають у вогню великому Всi закони, що були розлукою. Знову осiнь утiкає злякано Пiд травневою, рясною зливою: Перший раз сьогоднi я заплакана, Не смiюся, бо така щаслива я! Залишайся! Щастя вип'ю келихом, Однаково, чи своє, чи вкрадене! Буде шлях тобi без мене — скелистим, А життя моє без тебе — зрадою.
ПодорожнIй